(1935 -1963)
8 січня Черкащина вшановувала відомого нашого земляка поета, письменника, журналіста Василя Андрійовича Симоненка. В цей день йому виповнилося б 80 років. Короткий проміжок земного життя довелося пробігти цій людині. Але всі роки його були наповнені насичені турботою про рідний край, Україну.
Народився Василь Андрійович 8 січня 1935 року в поселенні Біївці Лубенського району на
Полтавщині в сім'ї колгоспників. Дитинство його, за словами Олеся Гончара, чуло
ридання матерів, що божеволіли від горя над фронтовими
похоронками, воно брело за ними скородити повоєнні поля, тяжко добувати хліб
насущний. Скупе на ласку було, мінами й снарядами бавилося його дитинство, коли
від запізнілих вибухів десь біля степового вогнища ставали інвалідами діти — жертви війни.
Після закінчення 1952
року середньої школи Василь вступив на факультет журналістики Київського
університету. Одержавши через п'ять років диплом «літописця сучасності»,
працював у редакціях газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», «Робітнича
газета». Проте змістом і сенсом його життя була поезія і тільки поезія.
Симоненко жив і працював у Черкасах. Охоче роз'їжджав по Україні,
як загальновизнаний поет брав участь у літературних вечорах і творчих
дискусіях, виступав перед робітничою та сільською молоддю, прагнучи пробудити в
душах ровесників національну самосвідомість і жагу до національного
відродження.
Смерть
двадцятивосьмирічного лицаря української поезії уже три десятиліття оповита
ядучим туманом загадок, легенд, міщанських пліток. Василя Симоненка
по-звірячому— прибили охоронці громадського порядку в міліцейських мундирах.
Відійшов Василь
Симоненко за межу життя 14 грудня 1963 року.
