9 квітня у нашому класі на уроці мистецтва відбулася екскурсія до музею. Ми відвідали виставку мисткині Татари Гордова із Цвіткового Олександрівському району.
Неймовірна атмосфера, цікава експозиція зачарувала із перших хвилин перебування на виставці.
Тамара Гордова: розпис в осяянні каменю
(Виставка «Талант завжди як сила віща» заслуженої художниці України Тамари Гордової в Кам’янському державному історико-культурному заповіднику)
Рими, фарби, знову рими,
Пензель, аркуш, олівець
У душі вогонь незримий
Зводить спокій нанівець.
Фарби, рими, аркуш знову,
Пензель, небо голубе…
В самоті веде розмову -
Автор створює себе.
Фарби, рими, слів узори,
Як осіння мережа…
Ніби з Всесвітом говорить
Розфарбована душа…
Саме такими поетичними рядками про мистецтво розпочалася презентація виставки «Талант завжди як сила віща» заслуженої художниці України, мистецтвознавиці та критикині Тамари Гордової.
Розфарбована душа Тамари Гордової розфарбовувалася змалечку. Народжена у Цвітнянській гончарській колисці на Кіровоградщині, в родині відомих народних майстрів Марини Мукіївни та Федора Петровича Гордових, дівчинка, бігаючи з однолітками між артіллю і хатою, спостерігала та придивлялася, як малювальниці вправно виписували квіти на мисках, глечиках та макітрах.
А потім Черкащина прийняла в теплі обійми юне дівча. Перші ази образотворчого мистецтва Тамара пізнала у відомого черкаського художника Володимира Коваля, який потім привів її до художньої студії при Черкаському цукровому заводі, до художника-педагога Кокори Олександра Миколайовича. Це був осередок образотворчого мистецтва в Черкасах, що дав путівку у життя багатьом молодим авторам, які згодом стали професійними художниками та архітекторами.
Одеса, море, театрально-технічне училище, художник-декоратор, весілля…Згодом – оформлення п’яти вистав у Черкаському музично-драматичному театрі з режисерами Алімом Ситником, Віктором Коломійцем та Аллою Данилюк. А незабаром і маленький Федір знайшовся. Гойдаючи, заколисуючи дитя, Тамара заплющує очі, а в голові ввижаються риски, риски, риски – і ось проросли стеблинки… Знову риски, риски, риски – і розпустилися пелюсточки… Знову риски, риски, риски – і народилися грона квітів… Чи то птаха бурхливо затріпотіла золотокрИлами, чи то калина чЕрвоно зашарілася, чи то річка уквітчалася купальськими дівочими вінками. Цятки і цяточки, плямки, ляпки та ляпочки, крапки та крапочки, рисочки та лінії, короткі і довгі, тонкі і товстенькі, прямісінькі і вертикальні, хвилясті та горизонтальненькі, в’юнкі та звивисті, кривулясті, петлясті та покручені, кола і кружечки, то в купці, то по одинці, барвисті, різнокольорові, квітчасті, строкаті, веселкові… І все це графічне багатство бігенько з голови на папір, на ватман, на полотно…
А сюжети, звідкіль з’являються сюжети?.. А осьдечки! Вони виплескуються з цвітнянських розписів, що вишукував Тамарин батько Федір Петрович, очолюючи Цвітнянську артіль гончарів. Вони виринають з бабусиних та маминих рушників, що прикрашали оселю Гордових у Цвітному та в Черкасах. А ще народні пісні, народні звичаї – все це стало потужним підмурівком для Тамариних розписів. Так народилася Тамарина художня мова – авторська техніка, за допомогою якої мисткиня почала розмовляти зі Всесвітом, а Всесвіт, посміхаючись, – з нею.
На першій персональній виставці у Канівському музеї народного декоративно-прикладного музею молоду художницю благословляли Данило Нарбут, Віктор Клименко, Анатолій Кравченко – українські метри образотворчого мистецтва. Канів став початком Тамариного злету та дороговказом творчого шляху, а 1997 рік, коли молода авторка отримала звання заслуженої, творчі крила Гордової злітали все вище і вище.
Перша велика серія декоративних розписів «Квіти рідного краю» художниці нараховує понад 50 творів і створена на основі легенд про рослини, серед яких виростала і надихалася. Залюблена в український мелодизм, в поезію, де переплітається музика слів і звуків, Тамара Федорівна створила багато картин і,навіть, серій за творами відомих поетів. Творчий тандем поета і художника дав життя такій серії, як «Один рік кохання», де поєднувалися душі людей-птахів та рослин з легенд. Декоративні розписи на вірші Василя Симоненка, Наталі Замулко, Алли Данилюк, Юрія Рибчинського, Дмитра Павличко завжди були окрасою виставок.
Поєднання декоративного розпису з мелодіями естрадних пісень познайомили художницю з відомими співаками Ніною Матвієнко, Василем Зінкевичем, Петром Осипенком та іншими відомими артистами української естради. Симбіоз мистецтва малювання з поезією особливо яскраво засяяв у творчій співпраці з відомою українською поетесою Людмилою Тараненко та народив серію-поему з 28 картин «Тобі, з тобою і без тебе». Це, – два роки тісної співпраці, години, що перетікали в дні, зустрічі в майстерні художниці і поетеси, коли, надихаючись поезією, в уяві мисткині народжувалися образи жІнки-птАхи, жІнки-квІтки, жІнки-мрії… Частина цих художньо-поетичних робіт по-новому заграли в промінчиках першого весняного сонечка, що несміливо заглядали через мереживо-тендітні шторки фісташкового залу «Зеленого будиночка». А поряд на сонці виблискувала, сяяла, переливалася, зоріла, спалахувала, мерехтіла, ярилася, світилася колекція жіночих прикрас із напівкоштовного ювелірного каміння талановитої Тамари Гордової.
Талановита людина проявляє глибину своєї душі в різних сферах життя. Так і Тамара Федорівна. ЇЇ талант не окреслюється тільки однією стежиною. Майстриня засяяла в неповторних декоративних розписах, а на презентації її талант заіскрився в буквальному розумінні в жіночих прикрасах з каменю. Тут і агат, і яшма, і нефрит, і малахіт, і онікс, і аквамарин, бірюза, коралі, перли, сердолік і так далі, далі і далі… 91 експонат з колекції художниці милував очі, зігрівав і, звичайно, бентежив серця кам’янчанок, простих українських жінок. І десь підсвідомо, підспудно, інтуїтивно в такі короткі миттєвості свята для жіночої душі кожна з нас відчуває незриму присутність наших героїв-військових, що дарують можливості приєднатися до прекрасного і, схиливши голову, подумки обійняти серцем всіх полеглих у цій несправедливій і підступній війні.
