27 вересня

Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього.

Це свято було встановлено на честь отримання хреста в IV столітті. Сталося це в Єрусалимі.

Язичницькі імператори, вирішивши знищити всякі спогади про те, що відбувалося на Голгофі, повеліли засипати її землею і поставити на цьому місці статую Юпітера і капище богині Венери. Однак через 300 років на престол вступив імператор Костянтин, який відрізнявся милістю по відношенню до віруючих.

Згідно з переказами, хрест був знайдений матір'ю імператора Костянтина Великого, царицею Оленою. Саме вони організувала розкопки, в результаті яких виявили печеру гробу Господнього і недалеко - три хрести. Цікаво, що лише диво допомогло дізнатися про те, де знаходиться той хрест, на якому розіп'яли Ісуса. Хвора жінка, доторкнувшись до нього, зцілилася.

27 вересня в церквах і сьогодні відбуваються святкові заходи. Селяни також йшли в храм, а потім приступали до своїх повсякденних справ. Назва свята також знайшло своє відображення в прислів'ях і приказках. Казали, що на Воздвиження осінь літо відсуває. Встановлювався пост. Їли, в основному, капусту. За три дні до свята прибирали всі овочі з корінням, оскільки вважалося, що ранкові заморозки погублять урожай. Залишати можна було, хіба що, ріпу.

Селяни 27 вересня займалися заготовками капусти на зиму і часто робили це разом, організовуючи так звані капустяні вечірки, супроводжуючи роботу жартами і примовками. Вважалося, якщо дівчина, збираючись на посиденьки, прочитає спеціальний змову, то зустріне хлопця, якого полюбить.

Старалися на планувати важливих справ на Воздвиження, оскільки вони могли закінчитися невдало. Також заборонялося відправлятися в ліс, так як, згідно з повір'ями, ведмідь барліг собі зараз влаштовує і може напасти на зустрічного людини. Також вірили, що зараз і лісовик своє царство оглядає, а йому на очі краще не потрапляти.

27 вересня 

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ТУРИЗМУ

Туризм в сучасному розумінні, як масове явище і широкодоступна можливість здійснення подорожі, виник порівняно недавно, на початку минулого століття. Поняття туризму почало швидко обростати специфічними термінами і визначеннями. Це і діловий туризм, і туризм для відпочинку, розважальний та освітній туризм і ціла маса найрізноманітніших форм і напрямків.

Популярність туризму пояснюється дуже просто, туризм - це вигода в усіх напрямках. Він не тільки сприяє процвітанню і благополуччю туристичних регіонів, активно підтримує високий рівень культурного збагачення, яке отримують мандрівники в процесі здійснення своєї поїздки, а й дає величезний заряд бадьорості.

За даними проекту DilovaMova.com, розуміючи користь і важливість розвитку доступного туризму, в 1979-му році Генеральна асамблея Всесвітньої туристської організації при Організації Об’єднаних Націй, що розташовувалася на той момент в іспанському місті Торремоліно, заснувала міжнародне свято - «Всесвітній день туризму», яке було запропоновано відзначати 27-го вересня. 

Метою цього свята було не тільки пропаганда туризму, а й широке висвітлення його внеску в економіку як окремих регіонів, так і світового співтовариства в цілому, а також подальший глибокий позитивний розвиток міжнародних зв’язків усіх країн. Безліч країн підтримали ініціативу цієї поважної світової організації.  В незалежній Україні Всесвітній день туризму був додатково закріплений указом Президента Україні від 21-го вересня 1998-го року № 1047/98 і носить назву «День туризму», відзначається також 27-го вересня.

День туризму - свято всіх, хто хоч раз відчув себе в ролі мандрівника, вибираючись з щоденної буденної суєти в ліс або на поле, на берег річки або озера, на море чи курорт, а також в інші місця, на які так багата наша улюблена земля! Цілком природно, що це свято і тих, хто сам безпосередньо зайнятий у цій сфері - сфері туристичного бізнесу. Свято персоналу та керівників готельних комплексів, співробітників туристичних компаній і музейних працівників, а також всіх, хто намагається професійно забезпечувати наш повноцінний відпочинок.

 Зі святом всіх, небайдужих до туризму людей!

22 вересня 

День партизанської слави 

22 вересня 2001 року, в день 60-тої річниці з початку підпільно-партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни, в країні вперше відзначався День партизанської слави, встановлений Указом Президента № 1020/2001 від 30.10.2001.

День партизанської слави відзначається як данина всенародної поваги до тих, хто в суворий воєнний час боровся з фашистами в глибокому тилу ворога, не шкодуючи крові і самого життя.

6200 партизанських загонів і підпільних груп, які налічували близько мільйона людей, завдавали відчутних втрат гітлерівським військам на окупованій території, сприяючи просуванню частин і з’єднань Радянської Армії на захід.

За мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з ворогом, 200 тисяч партизанів і підпільників нагороджено орденами і медалями, 223 з них визнані гідними звання Героя Радянського Союзу.

Наш клас провів інформаційну годину на знак шани і памяті про тих, хто віддав своє життя, захищаючи наш край: Віктор Галочкін та Амаяк Казарян.

Дівчатка нашого класу Діхтяренко Неля та Лозова Дарина взяли участь у трудовому десанті по облаштуванню могили В. Галочкіна.

 

21 ВЕРЕСНЯ

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МИРУ

Проте для дуже багатьох людей у сучасному світі цей дар - не більше ніж казкова мрія. Вони живуть в кайданах атмосфери нестабільності та Для деяких з нас мир - це повсякденна реальність. На наших вулицях спокійно, наші діти ходять до школи. Там, де підвалини суспільства міцні, безцінний дар миру може ніким особливо і не помічатися.

страху.

Двадцять п’ять років тому Генеральна Асамблея проголосила Міжнародний день миру як день загального припинення вогню і відмови від насильства. З тих пір він і відзначається в Організації Об’єднаних Націй. Він покликаний змусити людей не тільки задуматися про мир, але і зробити щось заради нього. Свято відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/55/282.

ООН використовує святкування Дня миру, для залучення уваги до своєї різнобічної роботи в підтримку миру і для того, щоб спонукати окремих людей, групи та громади на всій планеті до осмислення проблем миру та обміну інформацією та практичним досвідом діяльності по його досягненню.

В Україні День миру закріплено відповідно до Указу Презедента України № 100 від 5 лютого 2002 року.

 

Михайло Петрович

Драгоманов

Народився у м. Гадяч, нині районний центр Полтавської області, Україна (тоді Полтавська губернія, Російська імперія). Батьки Михайла Драгоманова, дрібнопомісні дворяни, нащадки козацької старшини, були освіченими людьми, поділяли ліберальні для свого часу погляди. «Я надто зобов'язаний своєму батьку, який розвив у мені інтелектуальні інтереси, з яким у мене не було морального розладу і боротьби…» — згадував пізніше М. Драгоманов.

У 1849–1853 навчався у Гадяцькому повітовому училищі, де, з-поміж інших дисциплін, виділяв історію, географію, мови, захоплювався античним світом.

Продовжив навчання у Полтавській гімназії. Вражав викладачів своєю надзвичайною цілеспрямованістю, працьовитістю, освіченістю. Його сестра Ольга (письменниця Олена Пчілка, мати Лесі Українки) згадувала, що «книжок… Михайло перечитав ще в гімназії таку силу і таких авторів, що багато учнів середніх шкіл пізніших часів… здивувались би, почувши, що між тими авторами були й такі… як Шлосер, Маколей, Прескот, Гізо».

Восени 1859 вступив на історико-філологічний факультет Київського університету Святого Володимира. Тут у нього з'являються значно ширші і більші можливості вдосконалювати свою загальну освіту, повніше і живіше знайомитися з тими суспільними і політичними процесами, що постійно зароджувалися у студентському середовищі.

Університет тих часів являв собою один із найважливіших осередків наукового, культурного і громадського життя. Значною мірою це була заслуга попечителя Київського навчального округу, славетного хірурга М. Пирогова, який «допустив у Києві de facto академічну свободу, схожу на європейську». М. Драгоманов намагався органічно поєднувати процес навчання з практичною громадською роботою, на яку підштовхували розбуджені загальною ситуацією політичні настрої.

Етапним у справі становлення М. Драгоманова як політичного і громадського діяча став його виступ над труною Шевченкау Києві, коли прах великого Кобзаря перевозили до Чернечої гори.

1863 — став членом товариства «Громада», об'єднання, що було формою пробудження свідомості національної інтелігенції до пізнання української історії, культури, народного побуту, права. Пізніше, у 1870-х рр., з'явилися нові, «молоді» Громади, в статутах яких уже стояло питання про «самостійне політичне існування» України з «виборним народним правлінням».

З середини 1860-х років становлення М. Драгоманова як ученого відбувалося в тісному взаємозв'язку з його публіцистичною діяльністю. У тодішніх роботах М. Драгоманова — історичних, етнографічних, філологічних, соціологічних — мимоволі відбувається зміщення акцентування на політичне підґрунтя означуваного питання.

1870 — Київський університет відрядив М. Драгоманова за кордон. Замість запланованих двох років молодий учений пробув там майже три, відвідавши за цей час Берлін, Прагу, Відень, Флоренцію, Гайдельберг, Львів.

Особливе місце в політично-публіцистичній діяльності М. Драгоманова посідала Галичина. Він намагався «розбудити» галицьке громадське життя (так, як він це розумів), піднести рівень суспільної свідомості.

Трирічне закордонне турне М. Драгоманова було надзвичайно плідним для молодого вченого. Він тепер міг критично оглянути й оцінити свої переконання, зіставляючи їх з науковим західноєвропейським досвідом.

Наступ реакції, повторне запровадження утисків проти відроджуваних проявів української культури змусили М. Драгоманова виїхати за кордон і стати політичним емігрантом. Восени 1875 року через Галичину й Угорщину він вирушив до Відня з наміром створити там осередок національної політичної думки, започаткувати випуск української газети.

Восени 1876 М. Драгоманов створив у Женеві громадсько-політичний збірник «Громада». Було видано 5 томів збірника. Головна тема «Громади» — дати якнайбільше матеріалів для вивчення України і її народу, його духовних починань і прагнення до свободи і рівності серед світової спільноти.

Пам'ятна дошка Михайлу Драгоманову, Івано-Франківськ.

Пам'ятна дошка Михайлу Драгоманову, Урочище Зелений Гай, Гадяч.

З другої половини 1880-х рр. М. Драгоманова запрошували до співпраці ряд провідних видань Галичини.

У 1878 році на Паризькому літературному конгресі Михайло Драгоманов зачитав доповідь La littérature oukrainienne proscrite par le gouvernement russe («Українська література, заборонена російським урядом»), у якій різко засудив Емський указ і виступив на захист української мови та культури. Прочитавши цю доповідь, що вийшла окремою брошурою, Карл Маркс підкреслив у тексті такі слова: «Тарас Шевченко — син народу в повному розумінні цього слова. Більше, аніж хто інший, він заслуговує на титул народного поета»^[5].

1889 — запрошений викладати на кафедрі загальної історії історико-філологічного факультету Софійського університету(Болгарія), де працював до своєї кончини.

«Пригнічений стан духу значною мірою збільшується від усвідомлення печального стану справ в Україні», — свідчила Леся Українка про останні дні свого дядька. Тимчасові поліпшення загального стану сприяли сплескам творчого піднесення, але несподівана смерть від розриву аорти обірвала життя вченого і громадського діяча.

Помер і похований у м. Софії, нині Болгарія (тоді Князівство Болгарія).

Грушевський 

Михайло Сергійович

  український історик, громадський та політичний діяч.

Народився Михайло Грушевський 17 вересня 1866 року 

 м. Хелмі (Польща). Виростав на Кавказі – спочатку в Ставрополі, а потім у Владикавказі. Навчався у Тифліській гімназії, Київському університеті (історико-філологічний факультет). Працював в університеті під керівництвом Володимира Антоновича.

В 1894 році, за рекомендацією В. Антоновича, Грушевський призначається на посаду ординарного професора кафедри “всесвітньої історії з окремим узагальненням історії Східної Європи” Львівського університету, де пропрацював до 1914 року.

26 травня 1896 року, у м. Скала Михайло Грушевський обвінчався з Марією Вояківською.

Для розвитку української літератури Грушевський разом з І. Франком заснував і видавав “Літературно-науковий вістник”, був одним з організаторів Української видавничої спілки (1899).

В 1904 році власним коштом відкрив приватну вчительську семінарію в м. Коломия.

Після революції 1905-1907 рр. М. Грушевський переніс свою діяльність до Києва. Створив Українське наукове товариство (УНТ), увійшов до складу Товариства українських поступовців (1907), яке стало єдиною до 1917 р. українською організацією ліберального спрямування.

З березня 1917 по квітень 1918 року – голова Української Центральної Ради.

Під керівництвом М. Грушевського урядом УНР приймалися важливі рішення про державні атрибути, а також здійснювався конституційний процес. Він особисто брав участь в розробці Конституції УНР, яка була прийнята 29 квітня 1918 року. Але після державного перевороту на чолі з П. Скоропадським і М. Грушевському довелося перейти на нелегальне становище. Ліквідація УЦР поклала край державній діяльності М. Грушевського. У підпіллі він здебільшого займався науковою працею, брав участь в обговоренні питання про заснування Української академії наук, однак від пропозиції П. Скоропадського очолити новостворену академію відмовився.

У лютому 1919 р. М. Грушевський переїхав до м. Кам’янець-Подільського, а потім до м. Станіслава (нині м. Івано-Франківськ). У березні того ж року емігрував до Праги, потім до Відня, де продовжував наукову діяльність. Крім того заснував у Празі Український соціологічний інститут.

1923 року був обраний академіком ВУАН. У березні 1924 року із сім’єю приїхав до Києва. Працював професором історії в Київському державному університеті. Був обраний академіком Всеукраїнської академії наук, керівником історико-філологічного відділу.

12 січня 1929 загальні збори АН СРСР обрали Грушевського дійсним членом. 25 квітня 1929 на засіданні загальних зборів АН СРСР Грушевський поставив питання про потребу створення в її складі Інституту української історії. З осені 1929 почався погром історичних установ, створених Грушевським. У листопаді-грудні 1929 сесія Ради ВУАН почала ліквідовувати комісії, якими керував Грушевський (остаточно ліквідувала 1933).

Помер у Кисловодську 25 листопада 1934 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

Михайло Грушевський – це вчений світового рівня, творча спадщина якого вражає своїм тематичним діапазоном, енциклопедичністю, універсальністю.
Його перу належать близько двох тисяч праць з історії, соціології, літератури, етнографії, фольклору. Ще й досі неповною мірою досліджено його публіцистику, епістолярний доробок. Та насамперед він увійшов у вітчизняну історію як її великий літописець, автор фундаментальної „ Історії України – Руси “, справедливо названої метрикою нашого народу. Створена ним цілісна концепція українського історичного процесу увібрала в себе кращі здобутки сучасної йому української науки, була осяяна високою свідомістю і тому стала стрижневою ідеєю українського відродження.
Очоливши Центральну Раду, він був глибоко переконаний, що нова українська державність має базуватися на принципах демократії і закону. Своєю працею М. Грушевський закладав міцні підвалини української державності. Пам’ять про нього вічна, наукові праці – невичерпне джерело мудрості

17 вересня

ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Ліс - ось справжій, живий скарб нашої землі. Зайве нагадувати значення, яке відіграє лісове господарство для економіки держави, як і чинник величезного позитивного природного і екологічного впливу на навколишнє середовище. Ліс - це душа всієї планети. Його раціональне і розумне використання дарує людям тепло і затишок, а безконтрольна вирубка лісу несе в собі значні проблеми, які можуть торкнутися практично всіх.

Люди, які професійно стоять на сторожі гармонії і порядку в лісовому господарстві, давно і справедливо заслуговують глибокої поваги і високого авторитету. 

Не варто забувати, що турбота та збереження цього природного національного скарбу наш спільний обов’язок, а не тільки професійний обов’язок лісництва. У професійне свято працівників лісу ми приєднуємося до привітань на адресу всіх, хто не байдужий до проблем лісового господарства, хто своєю працею і турботою сприяє його збереженню та примноженню, хто просто любить, береже і рятує ліс. 

СВЯТО ОСЕНІ У НАШІЙ ШКОЛІ

Відповідно до плану роботи школи проходило свято Дари осені. Ми підготувалися і виготовили тематині букети та представили найбільші дари нашого саду.

ВИГОТОВИЛИ КОЛАЖ

15 вересня у рамках проведення  у школі місячника безпеки дорожнього руху "Увага! Діти на дорозі" наш клас взяв активну участь у виставці коллажів серед учнів 9-11 класів з метою профілактики небезпечних ситуацій на дорогах.

9 вересня

День фізичної культури і спорту

 В Україні відзначається у другу суботу вересня і має назву День фізичної культури і спорту. Свято виникло в 80 роках ХХ століття. Святкові заходи присвячені спорту та популярізують фізичну культуру.

Свято здорового способу життя - День фізкультурника. На передодні його офіційного виникнення в СРСР були проведені перші, історичні Олімпійські ігри на території сучасної Східної Європи. Це були перші Ігри, які проводилися в соціалістичній країні. Можливо саме цей факт надихнув радянських керівників, і 1-го жовтня 1980-го року вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР за №-м 3018-Х. В Указі святкуванню Дня фізкультурника встановлювався щорічний характер, підкреслювалося особливе позитивне значення цього своєрідного пам’ятного дня. 

8 вересня 

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ГРАМОТНОСТІ

Мета Міжнародного дня грамотності — відзначити, що бути грамотним важливо для кожної людини та суспільства в цілому. Він підкреслює важливість грамотності та хоча б базової освіти як незамінних інструментів, що необхідні для побудови інтегрованого й мирного суспільства у XXI столітті.

Починаючи з 1966 року ЮНЕСКО відзначає Міжнародний день грамотності, намагаючись саме в такий спосіб привернути увагу суспільства й мобілізувати міжнародну суспільну думку, щоб збудити його інтерес і досягти активної підтримки зусиль, спрямованих на розповсюдження грамотності — однієї з головних сфер діяльності ЮНЕСКО починаючи з часів її першої Генеральної конференції в 1946 році. Традиція щорічно відзначати цей день започаткована відповідною рекомендацією Всесвітньої конференції міністрів освіти з ліквідації неграмотності, що відбулася в Тегерані у вересні 1965 року. Саме ця конференція рекомендувала оголосити 8 вересня, дату урочистого відкриття конференції, Міжнародним днем грамотності та  його щорічно в усьому світі.

Місячник безпеки дорожнього руху 

“Увага! Діти на дорозі!

Щороку, після літніх канікул, у вересні

  школа проводить   місячник “Увага! Діти на дорозі!”. В  закладі проходять профілактичні заходи з безпеки дорожнього руху відповідно до плану. 

Головною метою місячника є збереження життя і здоров’я дітей на дорогах.

За час літніх канікул діти відвикли від інтенсивного руху і, звичайно,  підзабули правила безпечної поведінки на дорогах. Тому їм необхідно постійно нагадувати прості і загальновідомі речі з основ безпеки життєдіяльності. 

 За статистикою саме в кінці серпня – на початку вересня помітне зростання рівня аварійності за участю дітей, тому співробітники Державтоінспекції приділяють дітям особливої уваги, намагаються вберегти їх від трагічних помилок на автошляхах, роз’яснюючи неповнолітнім вимоги правил дорожнього руху та пояснюють, якими можуть бути наслідки від їх невиконання.

Правила поведінки на дорогах

1. Переходити вулицю слід лише на зелене світло світлофора.

2. Переходити вулицю можна лише у спеціально визначених для цього місцях або підземним переходом.3. Якщо немає переходу то слід дочекатися моменту, коли на дорозі не буде ніякого транспорту. Дивитися слід спочатку ліворуч, а дійшовши середини дороги,- праворуч.

4. Не можна ходити чи гратися на дорозі.

5. Якщо нема тротуарів, треба йти узбіччям назустріч транспорту.

6. Зупинений транспорт треба обминати так: колісний

( автомобілі, автобуси, тролейбуси) - ззаду; рейковий

( тролейбуси) – спереду.

CВЯТО ПЕРШОГО ДЗВОНИКА

Ось  школа знову широко відкрила двері для школярів. Ми - випускники базової школи. 

першого вересня наш клас розпочав навчання святковим уроком на тему: 

"ПОВАЖАЮ ЄВРОПЕЙСЬКІ ЦІННОСТІ".

                                                         Ми тепер вже дев'ятикласники

під час розв'язування інтерактивної вправи на уроці

фото на згадку про наш перший урок у 9 класі

ШАНОВНІ ДЕВ'ЯТИКЛАСНИКИ!

ЩИРО ВІТАЮ ВАС ІЗ ДНЕМ ЗНАНЬ

 Цей день завжди особливо урочистий і хвилюючий, адже саме з нього починається незвіданий, цікавий і, водночас, нелегкий шлях до пізнання, до нових звершень, до самостійного життя.

Бажаю вам  на цьому шляху підкорити нові вершини знань, зустріти добрих і надійних друзів та досягти омріяної мети. 

Переконана, що ваші здібності, наполегливість стануть запорукою визначних успіхів у дорослому житті.