1 березня

Всесвітній день імунітету

Тільки 10% людей можуть похвалитися потужним імунітетом, що захищає їх від переважної більшості захворювань. Ще 10% мають вроджений імунодефіцит. Вони хворіють досить часто. У решти 80% сила імунної системи безпосередньо залежить від умов і способу життя. Так, 80% імунної системи знаходиться в кишечнику.

Щорічно 1 березня відзначається «Всесвітній день імунітету».Цей день став відзначатися спочатку медичною громадськістю за ініціативою Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) з 2002 року. Мета цього дня, укладена в залученні широкої громадської уваги до проблем, пов’язаних з поширеністю різних імунних захворювань, а також зі збереженням та зміцненням імунітету в цілому.

Саме слово «Імунітет» походить від латинського слова «immunitas» і означає - звільнення. Імунітет - здатність імунної системи зберігати цілісність і сталість внутрішнього середовища організму. Імунна система відповідає за два важливі процеси: заміну трансформованих або пошкоджених клітин різних органів тіла і захист від проникнення різного роду чужорідних агентів. Таким шляхом забезпечується протиінфекційний, протипухлинний захист і генетична стабільність організму.

Початок весни - приємна і довгоочікувана пора року, коли природа навколо нас починає оживати, але не варто забувати про те, що наш імунітет напружено працював всю зиму, варто напередодні нового періоду не менш серйозних випробувань його підкріпити.

Пам’ятайте, сміх стимулює вироблення гормону радості серотоніну, який допомагає захищати організм від хвороб.

Важкі фізичні навантаження, особливо в ранкові години, знижують опірність організму до інфекцій, так як сповільнюють вироблення лімфоцитів, а надлишок рафінованого цукру пригнічує імунну систему, знижуючи активність антитіл, які борються з інфекціями.

Відомо, що в звичайному чаї міститься речовина L-теанин, яка в 5 разів підвищує опірність клітин імунної системи.

Щодня ви, діти, знаходитеся у вирі безмежного простору інформації і не завжди знаєте,  як  правильно себе вести у незвичній для вас ситуації, тому коли так, то тоді

Маєш питання без відповідей? Подзвони!

Бесіда з учнями "Маєш питання без відповідей?"

22 лютого 

у рамках проведення 

Тижня Рідної Мови 

було проведено 

День Вишиванки 

ми активно долучилися до цього заходу і майже всі були у національному вбранні, бо 

ми українці - вірні сини і доньки рідної землі, будемо дбати про її щасливе майбутнє!

21 лютого

Міжнародний день рідної мови

Наше спілкування між собою зрозумілою нам мовою в переважній більшості випадків має для нас величезне значення. Мова та її нарічча стають не просто засобом комунікації, але й відкривають для нас дуже широкі можливості. Людина так звикає до рідної мови, що вона стає невід’ємною частиною її власної особистості. Так створена людина, що рідною зазвичай стає найбільш близька до неї та її душі мова.

Колись ми всі говорили однією мовою. Розуміли один одного і нам не був потрібен хороший фахівець - перекладач. Згідно з Біблійними текстами (Буття, глава 11) поділ мов відбувся в регіоні, який був названий Вавилон. Не заглиблюючись у причини цього явища скажемо, що зараз на нашій планеті за оцінками фахівців всесвітньої організації ЮНЕСКО налічується близько 6-ти тисяч мов, причому половина з них перебуває під прямою загрозою зникнення. Добре це чи погано - не можна сказати напевно, проте абсолютно точно можна стверджувати, що окрема, самостійна мова - це своєрідний носій цілком певних традицій та культурної спадщини, що в свою чергу вказує на конкретну цінність, яку вона може представляти хоча б з точки зору історичної аналітики.

У 1999-му році, за даними проекту DilovaMova.com, на 30-й сесії Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, було прийнято рішення заснувати Міжнародний день рідної мови. Датою щорічного свята вибрано 21-е лютого. Це всесвітне свято було засноване з метою сприяння багатому культурному та мовному різноманіттю. Збереження багатомовності дає можливість зберегти не тільки унікальний погляд на нашу тисячолітню історію і культуру, але й виробити найбільш широкі підходи у сфері взаєморозуміння і людяності, які все ще продовжують зберігати в собі ряд проблем, вирішення яких видається складним завданням.

Зроблені кроки по збереженню і поширенню рідних мов на практиці показали, що це активно служить зміцненню солідарності і терпимості, розширенню взаєморозуміння і діалогу, що особливо цінно для нас і нашої власної, сучасної культури і традицій.

Із 20 по 26 лютого 

в Україні відзначається 

МАСЛЯНА

Масляна або ж друга назва свята маслянка вважається днем проводів зими, а, точніше, восьмий тиждень перед Великоднем згідно з церковним календарем. 

Свято Масляна проводи зими 2017 року завжди проходять безпосередньо перед початком Великого посту, у сиропусний тиждень православного календаря. Головною особливістю цього свята є те, що він завжди проводиться, влаштовується та організовується на відкритому повітрі. 

Масляна – це завжди веселе і бешкетне прощання з зимою і довгоочікувана зустріч з весною, яка несе пробудження всього живого від довгого сну. Адже  в усі часи саме весна усвідомлювалась із зародженням нового життя, тому в цей день прийнято вшановувати Сонце, а значить пекти смачні і рум'яні млинці, які є головним символом і атрибутом. Щодо того, як провести свято Масляна, то в цей день навряд чи знаходилося місце для нудьги, адже на вулиці влаштовувалися різні гуляння, конкурси, скрізь лунала музика. Серед найбільш улюблених народних забав найбільш популярними можна назвати метання мітли, силові змагання і бої, естафети на трьох ногах, хороводи, конкурс на самий смачний млинець, різні шаради. Причому від бажаючих взяти участь у таких конкурсах, не було від бою і всім було весело і радісно. А адже це найголовніше призначення свята – веселощі і доброта.

                                20 лютого 2017 року 
          День пам'яті Героїв  Небесної  Сотні
День Героїв Небесної Сотні — пам'ятний день, що відзначається в Україні 20 лютого на вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні.

Пам'ятний день встановлено указом Президента України 

Петра Порошенка 11 лютого 2015 року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року — лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України
На виховній годині ми переглянули відеоролик про славних героїв Небесної сотні, вшанували хвилиною мовчаннях всіх, хто загинув у несправедливій непотрібній війні нашого народу.
Читали вірші, згадували земляка нашого Максима Горошишина, який навічно лишився молодим у серцях українців-земляків.

Із 20 по 24 лютого 

у школі проходитиме 

Тиждень рідної мови 

готуючись до нього ми приготували 

стіннівку, 
                                                                         

вислови про мову

  

Рідна мова дається народові Богом,  

чужа — людьми,   її приносять

на вістрі           ворожих списів.

В. Захарченко

Чужу мову можна

вивчити за шість років,

а свою треба

         вчити все життя.

Франсуа Вольтер

Мова — це форма нашого життя,

життя культурного й національного,

це форма національного

організування.

Іван Огієнко

Не цурайтесь мови –

мови тата й мами,

Мови діда й баби,

предків наших всіх,

Бо її цуратись - сором непошани.

Бо її цуратись  - перед Богом гріх.

Роман Завадович

15 лютого

День виведення військ із АФГАНІСТАНУ

Ти – вічний біль, Афганістан,

Ти – наш неспокій.

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокій.

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –

Не всі вернулися сини із тих ночей…

 Афганська війна тривала 10 років. Триває і сьогодні, але, слава Богу, вже без участі наших солдат. А тоді ж, йдучи у пекло, вірили, що несуть визволення приниженим та поневоленим, що йдуть не вбивати, а захищати нове життя.

         Кажуть, що час – найкращі ліки, хоча роки минають, а пам’ять вперто усіх вертає назад, коли наші недолугі керівники взялися наводити лад на чужих територіях, віддавали абсурдні накази. 27 грудня 1979 року за рішенням Політбюро ЦК КПРС, очолюваного Леонідом Брежнєвим, війська СРСР увійшли до Афганістану для підтримки прокомуністичного режиму Народно-демократичній партії Афганістану. Спочатку радянські війська розташувалися гарнізонами у великих містах країни, а згодом поступово втягнулися в бойові дії по всій території Афганістану.

…Вся вулиця на службу проводжала

Улюбленця свойого – Василя,

А парубчак потрапив до Афганістану.

Там уже не служба. Там – війна!..

         Ми повинні розумі трагізм участі в афганській війні тоді ще радянських людей, бо через Афганістан пройшло їх з України більше 160 тис. У цій війні загинуло понад 15 тисяч наших солдат, 35 тисяч було поранено, тисячі потрапили в полон. Ця війна стала усвідомленням того, що гинуло покоління, народжене в 60-х. Що ж то за країна, що завдала нам стільки болю, горя, смутку?

         Афганістан – це держава, що знаходиться в Південно-Східній Азії, де проживає 17 мільйонів чоловік, з них 8 мільйонів – афганців, а решта – таджики, туркмени, узбеки, хазарейці. До середини 70-х років це була одна з найвідсталіших країн світу. 

         Афганістан – це 70% гірської місцевості з бідною рослинністю, гірський хребет Гіндукуш з висотою гір до 7-8 тисяч метрів. 86 тисяч населення проживають в аулах у злиднях. 3 мільйони чоловік ведуть кочовий спосіб життя. Страшенна бідність, відсутність елементарної медичної допомоги, масова не писемність серед населення, особливо серед жінок і дітей, висока смертність.

         У 1978 році афганський народ піднявся на боротьбу за краще життя, скинув монарха, проголосив Афганістан республікою. Нова влада взяла курс на соціалізм. Було видано закони про ліквідацію лихварської заборгованості, скасування калиму при одруженні, про наділення селян землею, яка раніше була власністю поміщиків. Запровадили початкову освіту, надали право жінкам зняти паранджу. У мусульманських країнах такі закони були приречені на провал, бо суперечили нормам ісламу. Новий режим почав репресії проти духовенства, закривалися і руйнувалися мечеті. Племінні та етнічні вожді не визнавали нового уряду. Почали формуватися загони “маджахетів”(“борців за віру”). У країні спалахнула громадянська війна.

         Щоб зрозуміти трагізм афганської війни, потрібно хоч трохи знати про її передумови. Розставити усе на свої місця можна лише зараз, коли доступнішою стає засекречена інформація. Каталізатором військового втручання стала Квітнева революція 1978 року, про яку ми щойно говорили. У результаті цього у грудні 1978 року між СРСР і Афганістаном був підписаний договір, за яким Радянський Союз зобов’язувався переозброїти афганську армію. Виходячи з цього, керівництво СРСР на чолі з Л. І. Брежнєвим продемонструвало готовність надати прокомуністичному НДПА реальну воєнну підтримку. 27 грудня 1979 року були введені десантні частини в Баграм, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися в бойові дії по всій території. Присутність чужоземних військ викликала стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984-1985 роки.

         Про те, що готують введення обмеженого контингенту в Афганістан , звичайно не знали. Але було передчуття чогось незвичайного. Нашим солдатам говорили, що  вони виконують інтернаціональний обов’язок, тобто захищають братній народ. І вони, сліпо обдурені, “наводили лад” у тій країні “вогнем і мечем”. Вони вірили і думали, що продовжують подвиги й славу батьків і дідів, які виконували такі обов’язки в Іспанії, Чехії, Угорщині…

         В Україну з Афганістану не повернулося 72 військовополонених та зниклих безвісти. Слава Богу, “чорний тюльпан” не привіз їхніх домовин. Тож надія не помирає. Держава, не питаючи дозволу в матерів, відправляла синів на війну. І не тільки синів у матерів забрала війна, а й батьків у дітей. Діти чекали батьків, бо мами їм обіцяли, що вони повернуться. А поки не було тата діти розмовляли з портретами…

…Літо проминуло, і пройшла зима,

А тебе, наш любий, все нема й нема.

Може заблукав ти, чи поліг в бою,

Ставши враз зорею у чужім краю?..

         Дорогою ціною розплачувались наші юнаки за все. А ціною було життя. Солдати гинуть. І кожна смерть страшна. А як страшно, коли не хочеться помирати у 18-19 років, коли ще тільки починається життя. Пам’ять про мертвих вшановують хвилиною мовчання. Ніхто не рахував , скільки років довелося б нам мовчати, коли б так пом’янули кожного вбитого. Помовчимо хоча б хвилину. За всіх. Страшна смерть будь-якої людини.

Встаньмо, постіймо хвилину, нехай у нас не заболять ноги, а тільки защемлять серця за тих, кого нема серед нас, хто лежить у землі, хто світить нам із небес, а може, із підбитим крилом ніяк не перелетить Афганської гори…

         Через цю безглузду війну пройшли майже 700 тисяч чоловік. І серед них 30% були українці. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям, з них – 12 українців.

         Кількість загиблих збільшувалася б з кожним днем. Але, слава Богу, нове керівництво СРСР на чолі з Михайлом Горбачовим визнало помилковим рішення попередників, і з кінця 1986 року пішло на поетапне виведення військ з Афганістану. Однак воєнні дії не припинялися.

         Восени 1988 року за наказом Москви розпочалася операція “Тайфун”. Радянська авіація завдала нищівного бомбоштурмового удару по кишлаках уздовж траси Кабул-Саланг, якою мали виводити війська.

15 лютого 1989 року, ступаючи із сином по мосту через Амудар’ю, генерал Громов символізував цим переходом закінчення для радянських військ  афганської війни!!!

          Над головами воїнів - афганців свистіли кулі. Кожна хвилина їхнього життя могла стати останньою. Але їм випало щастя вижити і повернутися до рідної домівки. Боляче, коли у мирний час помирають колишні воїни, які пережили страхіття війни. Вижили там, а зараз життя до них немилосердне.

 …Хай буде все, що має бути:

І тихі радощі життя,

Мені не треба співчуття.

МЕНІ ПОТРІБНЕ РОЗУМІННЯ!

Давайте ж і ми з вами будемо пам’ятати воїнів-ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває й досі. У спогадах, у снах, у думках. Вони цього заслуговують.

15 лютого

 

СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ

Це свято входить своєї датою в християнський календар, як один з найзначніших пам’ятних днів, які відзначаються усім християнським співтовариством протягом майже двох тисячоліть і стоїть в одному ряду з такими важливими подіями, як Різдво Христове, Хрещення Господнє, Великдень і т. д.

Подія, яка відзначається 15-го лютого, на 40-ий день після того, як Христос був народжений в наш світ Дівою Марією більше двох тисячоліть тому, нерозривно пов’язана з непорушними традиціями іудейського народу і знаходиться в частині закону, який передав їм Сам Бог. Священний обряд, що чиниться батьками немовляти, який став первістком чоловічої статі в кожній юдейській родині, котра шанує закон Божий, наказує його принесення до Святилища для вірного представлення перед Господом. Це відбувається також і в пам’ять про позбавлення від поразки Ізраїльських первістків в ніч виходу євреїв з Єгипту, а також переслідує своєю метою закінчення обряду остаточного очищення матері малюка. При вчиненні даного обряду передбачається принесення матір’ю немовляти жертовного однорічного ягня, або двох молодих голубів. Більш докладно, за даними проекту DilovaMova.com, це описується у Святому Писанні - Біблії, в третій Книзі Мойсеєвій, Левіт глава 12.

За Писанням Діва Марія принесла до Єрусалимського храму двох молодих голубів. В храмі в ті дні служив один святий старець, на ім’я Симеон. У свій час він так забажав бачити обіцяного Богом месію, Ізбавителя Ізраїльського, що Господь Духом Святим передбачив йому, що він не побачить своєї смерті, доки не побачить Христа Господнього. Симеон був дуже похилого віку, але тоді в той день по натхненню він прийшов у храм. Більш детально це подія описана в Євангелії від Луки у другій главі з 25-го вірша.

Вперше свято Стрітення Господнього в історичних документах згадується вже в IV столітті нашої ери. Це був день, який завершував цілий сорокаденний святковий цикл з дня Різдва Христового. У християнські календарі він увійшов й тому, що подія, яка згадується в цей день є не тільки знаковою, але й одною з ключових моментів, які свідчать про високу місію, яку поклав Бог на Ісуса Христа.

У цей День ми вітаємо всіх християн із цим Великим святом! Бажаємо всім Божих благословень, розради і підбадьорення! І ми свідчимо, що у Бога не залишиться безсилим ніяке слово. Зі святом Стрітення Господнього!

14 лютого

День Святого Валентина 

(Валентинів день, День Закоханих) — 

Кохання — найзагадковіше з усіх людських почуттів. Воно надихало поетів і художників, музикантів і скульпторів на створення безсмертних шедеврів. І, якби поставити собі за мету прочитати все, що написано про нього, людині не вистачило б цілого життя. Не випадково існує багато чарівних легенд, обрядів, ритуалів, заснованих на цьому прекрасному почутті. Одним із таких свят є День Святого Валентина. Воно не має глибокої релігійної основи, а пов’язане із зворушливою історією двох закоханих.

Сьогодні на виховній годині ми обговорювали питання взаємостосунків між хлопцями і дівчатами - підлітками.

Із чудовим днем любові

Щирі сердечні вітання,

Хай буде у житті доволі

І ласки й ніжності й кохання!

7 лютого 2017 року 

у світі відзначається 

День безпечного  використання Інтернету 

під гаслом  «Будь зміною: об’єднаймося для кращого Інтернету».Інтернет є таким, яким ми створюємо його щодня: він є кращий і доброзичливий настільки, наскільки кожний з нас є ввічливим та позитивним онлайн.

Національний комітет Дня безпечного Інтернету в Україні запрошує долучитися до спільного проведення цього дня у вашій родині, школі, місті, організації, країні, світі.

Національний комітет Дня безпечного Інтернету в Україні рекомендує під час підготовки до заходів з формування безпечної поведінки дітей та молоді вІнтернеті дотримуватися наступних принципів:

• Визнання Інтернету як значущого фактору соціалізації.

Врахування того, що Інтернет є важливою та невід’ємної частиною життя сучасної дитини, простором реалізації більшості фундаментальних прав дитини, зосередження на можливостях, які надає Інтернет та його позитивному впливі на розвиток.

• Позитивна атмосфера.

Створення позитивного емоційного фону спілкування та навчання в роботі з формування безпечної поведінки дітей в Інтернеті, надання стимулів, створення ситуацій успіху.

• Сприяння обговоренню.

Учні мають можливість обговорювати безпосередній зв’язок теми зі своїм щоденний досвідом користуванням Інтернетом та плануванням подальших дій його безпечного використання, починаючі зі спілкування у соціальних мережах, завершуючи придбанням товарів онлайн.

• Відкритість та чесність.
  Вчитель має бути відкритим до думок, міркувань, коментарів, пропозицій учнів та чесно визнавати, якщо чогось не знає. Це краще, ніж робити вигляд обізнаності та потрапити у «пастку».
• Необмежене навчання.
  Учні мають можливість не погоджуватися з іншими та вільно висловлювати свої думки на визначенні питання, а не скеровуються до єдиної «правильної» відповіді.
• Участь дітей та молоді.

Учні залучені до планування заходів з безпечної поведінки в Інтернеті та мають можливість обирати ті теми, які потребують розгляду у контексті безпечного Інтернету. Учні залучені в обговорення щодо Інтернету та ролі кожного у його покращенні. Під час заходів вчитель відіграє роль фасилітатора, а не вчителя-інструктора, який тільки дає знання та контролює, що і як повинно бути вивчене.

•  Надання інформації про механізми захисту та отримання підтримки

Учні мають бути ознайомлені з тим, як повідомити про неналежний або нелегальний контент, який вони бачать у соціальних мережах чи на тих сайтах, якими вони користуються. Учні мають отримати інформацію про організації, сайти, телефони гарячих ліній, де вони можуть отримати підтримку, якщо стали жертвою чиїхось дій в Інтернеті.

• Наукова обґрунтованість інформації та відповідність потребам.

Вчитель має використовувати правдиву наукову інформацію для того, щоб попередити розповсюдження пліток, стереотипів, упереджень. Школа може стати простором, де враховуються потреби сучасних дітей щодо практичних знань про безпечне користування Інтернетом.

4 лютого  

Всесвітній день боротьби проти раку. 

Сьогодні Всесвітній день боротьби з раком. За оцінками експертів, у 2030 році на рак захворіє 20 мільйонів людей. 

Проводиться Міжнародним союзом по боротьбі з онкологічними захворюваннями (UICC) за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я. 

Мета Дня – підвищення обізнаності про рак як про одне з найстрашніших (і найдавніших) захворювань сучасної цивілізації, привернення уваги до запобігання, виявлення та лікування цього захворювання та про завдання, що стоять перед світом у боротьбі з раком. 

Всесвітня організація охорони здоров’я нагадує: хоч рак і надалі залишається нещадною, підступною й смертельною хворобою – у багатьох випадках можна їй запобігти. 

Існує понад сто видів раку, і оскільки хвороба має зв’язок з віком, а суспільство старіє – ці числа зростатимуть. 

Рак – це хвороба, викликана неконтрольованим поділом. Він викликаний мутаціями – змінами в ДНК, що безпосередньо впливають на гени, а ті спричиняють нестримний приріст клітин. У здоровому організмі потужні генетичні механізми регулюють поділ клітин та їхню загибель. Натомість в ураженому раком організмі порушені механізми дають волю клітинам, а ті не можуть припинити свого поділу. 

Як зауважує Сіддгартха Мукерджі (онколог і дослідник у галузі онкологічних хвороб, професор медицини Колумбійського університету і лікар Медичного центру Колумбійського університету): "Ця хвороба-експансіоністка вторгається через тканини, створює колонії у ворожому середовищі, шукає й знаходить "осідок" у якомусь органі, а тоді переходить в інший. Відчайдушна, винахідлива, жвава, загарбницька, практична й сторожка, вона живе так, ніби вчить нас, як виживати. Протистояти ракові означає виступити проти паралельного виду, чи не краще пристосованого до виживання, ніж навіть ми". 

Україна вирізняється високим рівнем захворюваності на цю недугу. 

Рак посідає друге місце в структурі смертності населення нашої країни після серцево-судинних хвороб. Щороку майже 180 тис. українців хворіють на злоякісні новоутворення, а помирає від різних форм раку близько 90 тисяч. На обліку в онкологічних установах України перебуває понад мільйон хворих. 

У березні 2007 року Україна приєдналась до підписантів Паризької хартії боротьби проти раку. Девіз Всесвітнього дня боротьби з раком 2016 року – "Ми зможемо, я зможу!". Докладно дізнатися про історію раку та боротьбу з ним можна у надзвичайно цікавій науково-популярній праці індійсько-американського вченого-онколога Сіддгартхи Мукерджі "Імператор усіх хвороб. Біографія раку". Книга була визнана бестселером газети "Нью-Йорк Таймс", журналу "Тайм", автор став лауреатом Пулітцерівської премії (2011). Українською видана у 2013 році.

Учні нашого класу ніколи не  втрачають можливість перевірити власні сили у конкурсах, які пропонують органи управління освітою і наукою.

Восени учні мали змогу змагатися у 

Міжнародному інтерактивному конкурсі "Колосок" 2016. Олександр Заболотний, Анна Бондаренко, 

Сергій Бабенко, Дарина Лозова 

стали володарями сертифікатів "СРІБНИЙ КОЛОСОК", 

ВІТАЄМО І БАЖАЄМО НАЙКРАЩИХ УСПІХІВ У МАЙБУТНІХ КОНКУРСАХ

2 лютого

 80-РІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ ЗЕМЛЯКА

ОЛЕКСАНДР 

АНТОНОВИЧ 

ЗАХАРЕНКО -

 ВИДАТНИЙ НАРОДНИЙ УЧИТЕЛЬ, 

НАШ ЗЕМЛЯК 

Олександр Антонович Захаренко народився 2 лютого 1937 р. в

 м. Кам'янка Кам'янського району Черкаської області в сім'ї службовця.

Все життя його тягло в небо, в космос; у юності він мріяв про авіацію, не склалося; став учителем у селі, яке не на кожній карті й знайдеш. Проте вчителів такого рівня і тоді, в Союзі, було менше, ніж космонавтів. 1983-го це визнали, він дістав звання народного вчителя СРСР. У 2002-му Сахнівська школа Корсунь-Шевченківського району Черкащини набула офіційного статусу «Авторська школа О.А.Захаренка». Сталося це за три місяці до смерті Олександра Антоновича. У 2007-му Міністерство освіти і науки України запровадило медаль ім.Олександра Захаренка. 

Камянка пишається земляком, впроваджує у навчальний процес гуманістичні ідеї 

О.А. Захаренка